Письмо Патона Еханурову
Згідно доручення Президента України від 27 грудня 2005 р. № 1-1/1465 Прем'єр-Міністр України доручив відповідним міністерствам та Національній академії наук України:
"Опрацювати за участю Національної академії наук питання про забезпечення функціонування глибоководного суднового ходу р. Дунай - Чорне море і фінансування відповідних робіт, у тому числі із залученням іноземних інвестицій. Про результати щоквартально інформуйте Кабінет Міністрів і Секретаріат Президента України".
Відповідь Президента НАН України, Б. Є. Патона з цього приводу ми приводимо нижче.
№ 9п/55-1 19.01.2006 р.
На Ваш №
Прем'єр-міністру України
Ю. І. Єханурову
Високошановний Юрію Івановичу!
За виконання Вашого доручення від 31.12.05 № 68091/1/1-05 до доручення Президента України від 27.12.05 № 1-1/1465 щодо забезпечення функціонування глибоководного суднового ходу р. Дунай – Чорне море Національна академія наук України вважає за необхідне повідомити таке.
НАН України неодноразово, починаючи з 1994 року, зверталась до різних державних інстанцій з пропозиціями щодо відновлення судноплавного шляху р. Дунай - Чорне море, а також вирішення питання збереження унікальних природних комплексів Українського Придунав'я. Саме тому НАН України ініціювала розробку Програми комплексного розвитку Українського Придунав'я, підкреслюючи при цьому, що проблеми Придунайського регіону доцільно вирішувати комплексно, в тому числі і з позиції транспортного забезпечення.
Сьогодні в Придунайському регіоні має місце досить складна ситуація, викликана, з одного боку, початком робіт з будівництва глибоководного суднового ходу р. Дунай - Чорне море через гирло Бистре - заповідну зону Дунайського біосферного заповідника НАН України, а з іншого - глибокою стурбованістю міжнародного співтовариства та вітчизняних екологічних організацій стосовно дотримання Україною вимог екологічної безпеки та добровільно взятих на себе нашою державою міжнародних зобов'язань щодо захисту унікальних природних комплексів Українського Придунав'я.
Зараз у нашій державі немає противників відновлення повноцінного суднового ходу р. Дунай - Чорне море. Але саме повноцінного ходу, адже той варіант будівництва, що зараз реалізується, аж ніяк не можна вважати достатньо продуманим і аргументованим. Негативні наслідки такого будівництва, на які вказувала НАН України протягом 2001 - 2005 років, сьогодні починають значною мірою проявлятися. Це, перш за все, значна замулюваність каналу, що буде лише зростати, зміна характеру водного режиму території, швидка заношуваність Жебріянської бухти, яка є стратегічно важливою для держави, тощо.
Сьогодні варто подумати і над іншими аспектами розпочатого будівництва. Інформація про кількість суден, що проходять по каналу через гирло Бистре, сама по собі ні про що не говорить, адже не наводяться порівняння з кількістю суден, що проходили за аналогічний період по з'єднувальному каналу, та не наводиться їх осадка, порівняння з румунськими суднопроходами здійснюється лише по Сулинському каналу тощо.
Проведений фахівцями НАН України аналіз показує, що судноплавство на українській ділянці р. Дунай практично не припинялось, транспортний флот українських та іноземних компаній проходив з Чорного моря на р. Дунай і навпаки через технологічний з'єднувальний канал порту Усть-Дунайськ.
НАН України неодноразово відзначала, що в даний час важко обґрунтувати народногосподарську необхідність створення судноплавного шляху р. Дунай - Чорне море через гирло Бистре, враховуючи, що сьогодні, і особливо в найближчій перспективі, основний вантажопотік по Дунаю йтиме за маршрутом "Амстердам - Констанца". Дельта Дунаю як транспортна артерія, зокрема канал Сулина, вже на найближчу перспективу буде виключена з Дунайського вантажопотоку. Яка в цій ситуації народногосподарська необхідність організації судноплавства по гирлу Бистре?
При обґрунтуванні так званих дешевих варіантів судноплавних шляхів по рукавах Дунаю не враховується основне положення про те, що вибір варіанта гідротехнічного будівництва має враховувати перспективний обсяг транспортної роботи й поетапне її освоєння. Якщо буде реалізований варіант через гирло Бистре, то максимум через 7 - 10 років через значну заношуваність та замулюваність гирла знову виникне потреба будівництва довгострокового об'єкта. Тому НАН України вважає за доцільне провести ретельне обстеження території будівництва каналу, яка, за нашими даними, значно замулилась. Втрата прохідних глибин показує, що при виборі варіанта суднового ходу через гирло Бистре була допущена помилка.
Таким чином, висновки про те, що після відкриття експериментально-експлуатаційного прорізу всі наступні капітальні вкладення у будівництво та експлуатацію каналу через гирло Бистре будуть здійснюватися за рахунок власних коштів, зароблених при його експлуатації, недоречні. При сучасному стані суднопроходів, наявній тарифній політиці та більш привабливому стані румунських каналів основні суднопотоки будуть зорієнтовані не на українську частину дельти Дунаю.
Будівництво глибоководного суднового ходу р. Дунай - Чорне море здійснюється через територію Дунайського біосферного заповідника НАН України (гирло Бистре), при цьому ігнорується ряд законодавчих норм та існуючий статус заповідника. За останні роки значно змінено стан заповідної території, що існував до початку будівництва каналу, в деяких випадках це зроблено з порушенням чинного законодавства України.
Слід наголосити також на тому, що подібні роботи ведуться при повному ігноруванні позиції НАН України, в підпорядкуванні якої знаходиться Дунайський біосферний заповідник, який до того ж є біосферним резерватом ЮНЕСКО. Тому посилання на участь провідних інститутів НАН України в розробці техніко-економічного обґрунтування проекту будівництва через гирло Бистре не відповідають дійсності. Позиція НАН України відносно будівництва каналу відома і вона незмінна.
Не було оголошено тендер на проведення робіт щодо проектування будівництва можливого суднового ходу р. Дунай - Чорне море. Викликає стурбованість і процедура здійснення державної екологічної експертизи техніко-економічного обґрунтування та інвестицій зазначеного варіанта будівництва. Так, в документації, представленій на експертизу, не були належним чином розглянуті питання збереження і охорони червонокнижних видів. Крім того, не було виконано одне з основних завдань екологічної експертизи - оцінка впливу об'єктів експертизи на стан навколишнього природного середовища та якість природних ресурсів. Цим самим порушено принцип наукової обґрунтованості та комплексності екологічної експертизи, не враховано важливі дані про стан екологічної ситуації, що склалася в місці реалізації об'єкта експертизи.
У жовтні 2003 року в Україні перебували експерти програми ЮНЕСКО "Людина і біосфера" Я.Квет та Рамсарської конвенції Т.Салате. Метою їх візиту було вивчення варіантів будівництва судноплавного шляху р. Дунай – Чорне море у контексті їхнього впливу на статус та функціонування Дунайського біосферного заповідника. У своєму висновку експерти, зокрема, відзначили, що з усіх запропонованих варіантів будівництва варіант через гирло Бистре є найгіршим, тому що він завдасть найбільшої шкоди природному середовищу, а компенсаційні заходи, передбачені особливим статусом захисту території, вимагатимуть великих коштів і часу. Найбільш прийнятним у довгостроковому плані є спорудження каналу за межами динамічної зони дельти шляхом будівництва шлюзованого каналу від Соломонового гирла до Жебріянської бухти у Чорному морі.
2 лютого 2004 року Президент України підписав Указ № 117 "Про розширення території Дунайського біосферного заповідника", яким фактично було змінено зонування заповідника та переведено близько тисячі гектарів земель заповідної зони у зону антропогенних ландшафтів з метою врахування транспортних потреб. Переведення частини території з заповідної зони в зону з менш суворим заповідним режимом чинним законодавством України передбачене лише для випадків, коли відповідна територія втратила свої природні якості, які були підставою для надання такого статусу. Згідно з науковими дослідженнями сьогодні немає обґрунтованих підстав для нового перезонування території Дунайського біосферного заповідника. НАН України проект даного Указу не погоджувала.
Таким чином, розуміючи необхідність будівництва суднового ходу на території України, НАН України вважає, що замовникам та проектантам слід зосередити увагу на опрацюванні на конкурсних засадах усіх можливих альтернативних пропозицій, надавши більшої відкритості цьому процесу. Серед головних критеріїв визначення пріоритетності проектів мають бути не тільки показники їх економічної ефективності з огляду лише на найближчу перспективу, а й, насамперед, їх відповідність нормам чинного законодавства та міжнародним зобов'язанням, добровільно взятим на себе Україною, вимогам екологічної безпеки та довгостроковим інтересам сталого розвитку держави.
Має бути оголошено тендер на проектування можливого будівництва глибоководного суднового ходу, публічне та прозоре обговорення відповідних альтернативних варіантів, з яких незалежна комісія фахівців має вибрати оптимальний. Перевага має бути надана проекту, що не порушує норм національного законодавства, можливості реалізації якого будуть мінімально залежати від необхідності виконання певних міжнародних процедур, узгодження з міжнародними організаціями та іноземними державами. І, нарешті, враховуючи світовий досвід, будівництво глибоководного суднового ходу р. Дунай - Чорне море повинно здійснюватись виключно за рахунок недержавних інвестицій.
НАН України також вважає за доцільне провести об'єктивну екологічну експертизу проекту, залучивши до неї провідних фахівців країни, оцінити дії установ, причетних до проведення екологічної експертизи І та ІІ етапів робіт та розробки проекту організації території Дунайського біосферного заповідника.
Необхідно спільними зусиллями забезпечити розробку комплексної наукової програми збереження біорізноманіття навколишнього середовища і сталого розвитку Українського Придунав'я та заходів щодо практичної реалізації її висновків і рекомендацій стосовно пріоритетних аспектів подальшої розбудови транспортних комунікацій в регіоні. Значну увагу потрібно приділити налагодженню прикордонного співробітництва України і Придунайських країн та наданню особливого статусу території Українського Придунав'я.
На думку НАН України, вже зараз при Президенті України доцільно створити спеціальну комісію для вивчення та узагальнення всіх аспектів будівництва глибоководного суднового ходу р. Дунай - Чорне море та проаналізувати ситуацію, що склалася після початку будівництва глибоководного суднового ходу р. Дунай - Чорне море.
Враховуючи вищезазначене, Національна академія наук України пропонує:
- припинити будь-які роботи щодо спорудження судноплавного шляху р. Дунай - Чорне море через гирло Бистре до отримання об'єктивної всебічної оцінки цього проекту незалежною комісією за участю експертів НАН України, міжнародних фахівців та представників громадських організацій;
- скасувати Укази Президента України від 10. 06. 03 № 502 "Про рішення Ради національної безпеки і оборони України від 6 червня 2003 року "Про стан виконання Указу Президента України від 10 серпня 1998 року № 861 "Про створення Дунайського біосферного заповідника" та перспективи будівництва судноплавного шляху Дунай – Чорне море" та від 02. 02. 04 № 117 "Про розширення території Дунайського біосферного заповідника" як такі, що порушують норми чинного законодавства України та не відповідають міжнародним зобов'язанням, добровільно взятим на себе нашою державою.
НАН України висловлює сподівання, що екологічна складова стане нарешті важливою ланкою як внутрішньої, так і зовнішньої державної політики України. При цьому за основу будуть взяті принципи та завдання, схвалені міжнародним співтовариством на Конференції ООН з питань навколишнього середовища і розвитку в Ріо-де-Жанейро та Всесвітньому саміті зі сталого розвитку в Йоганнесбурзі.
З глибокою повагою,
Президент НАН України
академік НАН України
Б. Є. Патон
Что ждет наше рыбное хозяйство?
Читателям нашей газеты уже известно имя Григория Кирилловича Гончарова. Мы публиковали текст его выступления, как председателя рыболовецкой ассоциации, по вопросу блокирования рыболовства в гирле Быстром весной 2005 г, снесенными льдом буями, после чего ситуация была исправлена. Это один из первых предпринимателей, организовавший крупное рыбодобывающее предприятие в г.Вилково. Возглавляемое им предприятие – “Придунавье” – является единственным в Килийском районе, на котором ведется переработка рыбы. В преддверии начала рыбопромыслового сезона мы задали Григорию Кирилловичу ряд вопросов, которые, на наш взгляд, заинтересуют всех тех жителей нашего района, так или иначе причастных к промыслу рыбы.
- Григорий Кириллович, хотелось бы узнать - с какими основными проблемами сталкивается предприниматель при организации рыбодобывающего предприятия? Какие проблемы были наиболее актуальны ранее и какие изменения произошли в этом вопросе в настоящее время?
В первую очередь это проблемы технического характера: доставка живых водных ресурсов из района промысла, хранение и затем реализация или переработка. Отсюда вытекает - нужно иметь соответствующее технологическое оборудование (холодильник и т.д.), должна быть хотя бы элементарная инфраструктура, обеспечивающая функционирование предприятия, знание нормативных документов, регламентирующих этот вид деятельности. Сейчас принято очень много новых законов, которые в какой-то мере «развязали руки». Но мы своей безграмотностью создаем проблемы не только себе, но и другим, тем, кто уже давно отказался от старых методов и работает без «дядей», без «крыш».
- Ваше предприятие первым начало строительство общежитий для рыбаков на островах дельты. С какими трудностями Вы при этом столкнулись и каковы пути их решения?
С самого начала своей хозяйственной деятельности мы делали все, чтобы обеспечить рыбаков нормальными условиями работы. Построить что-то там, куда все строительные материалы нужно завозить, очень трудно, но эти трудности еще больше увеличиваются, когда нужно получать разрешения. Согласовать кучу всяких разрешений, а если учесть, что вам еще и умышленно мешают, «направляют» комиссии, «теряют» ваши документы – этот процесс затягивается на долгие годы.
В этом году комиссией, работавшей при Кабмине, было проанализировано около 14500 законов и подзаконных актов, из которых 5000 отменены. Особенно это коснулось АПК и Минприроды, Министерства чрезвычайных ситуаций (пожарники), получения разрешения на строительство, СЭС. При администрациях должно быть создано «единое окно» выдачи подобных документов, теперь не нужно бегать по службам согласовывать и подписывать разрешение. Надеюсь, это намного облегчит сам процесс.
- Сейчас в Департаменте рыбного хозяйства работает комиссия по реформированию и разработке новых направлений деятельности этого органа. Мы знаем, что Вы направляли туда свои идеи и предложения. Как вы оцениваете перспективы позитивных изменений в работе Департамента в сложившихся современных условиях?
Если выражаться точнее, то это не комиссия, а Рабочая группа, которая занимается нормативно-правовой базой, регламентирующей рыбную отрасль с целью ее гармонизации с международными нормами и законодательством ЕС. В частности, будет возобновлена работа международной комиссии по Дунаю, пересматриваются Концепция развития рыбной отрасли, Закон о рыбном хозяйстве и др. С декабря 2004 года я контактирую с людьми, которые сейчас вошли в эту группу. Мною были внесены несколько предложений о включении нашего региона в общую концепцию развития рыбной отрасли (первоначально в ней даже не упоминался наш край), квотирования, лицензирования (квоты должны выдаваться на долговременной основе, например, на период действия лицензии, эксплуатация плавсредств).
- В конце 2005 г. вышла новая Инструкция о порядке специального использования рыбы и других водных ресурсов. Как Вы можете прокомментировать изменения, внесенные в нее?
Изменения достаточно серьезные. Они дают возможность практически самостоятельно пользователю выдавать документы на ведение промысла. Этим нужно воспользоваться, взять на себя эту ответственность, а не «бежать» за согласованиями, подписями и печатями. Выполнять то, что написано в Инструкции, а не оглядываться на то, что было вчера. Очень существенно изменился порядок ведения промыслового журнала на беспалубных судах, который существенно облегчил работу рыбаков. Есть у нее и свои недоработки. О них направляли свои замечания Одесский центр Южного Научно-исследовательского Института Морского Рыбного Хозяйства и Океанографии (ОдЦ ЮгНИРО) и я.
- Какое содействие, по Вашему мнению, местные власти могут оказать развитию рыбодобывающих предприятий района?
В свое время рыбная отрасль в регионе была одной из ведущих. Однако в результате хаоса и неразберихи город потерял два градообразующих предприятия: бывший рыбозавод и рыбколхоз. А это работа и социальная защищенность людей. Если бы местные власти контролировали ситуацию – этого бы не произошло. Поэтому одна из насущных задач местных органов самоуправления - обратить внимание на рыбную отрасль, включиться в процесс определения квот, контактировать с Департаментом рыбного хозяйства в вопросах рыболовства, охраны живых водных ресурсов, появления новых пользователей.
- Ваше предприятие - единственное в районе, занимающееся переработкой рыбы. Какие пути выхода из кризисной ситуации, сложившейся в Килийском районе в этом виде деятельности Вы видите?
Переработка рыбы или выпуск готовой продукции - сложный процесс, который требует не только технической подготовки, но и документальной. С каждым годом требования к выпускаемой продукции становятся все жестче. Хочу обратить внимание только на два закона, которые претерпели изменения в 2005 году. Это Законы Украины «О защите прав потребителя» и «О безопасности и качестве пищевых продуктов». Сейчас на рынках у нас торгуют рыбопродукцией домашнего производства, которая изготавливается без соблюдения элементарной технологии, санитарных норм, и с каждым годом подобный «бизнес» процветает. О какой безопасности можно говорить, тут до беды недалеко. Надо дать людям возможность легализовать свое производство, сделать доступными технологические документы, ГОСТы, облегчить сам процесс легализации.
- В нашей газете мы уже не раз писали о необходимости отмены лимитов на лов дунайской сельди, как проходного вида. Каково Ваше мнение по этому вопросу?
Ну, это наш «больной» вопрос! Сколько об этом уже написано, к кому я только не обращался: от городского головы до министра АПК. 29.04.2005 в своем ответе за № 30-4-8-17/1052 руководитель Департамента А.С. Качный заверил, что при подготовке приказа о лимитах вопрос о квотировании сельди будет снят. Однако на 2006 год мы имеем снова квоты. Видимо, это кому-то очень нужно. У этой проблемы есть несколько «корней», но давайте об этом мы поговорим детальней в другой раз.
- Раньше рыбколхоз им. Ленина, осуществлявший добычу рыбы в акватории дельты, не мог получить разрешение на лов без выполнения плана мелиоративных работ. В настоящее время такие работы не проводятся. Какие меры, по Вашему мнению, необходимо предпринять для восстановления проводимых ранее мелиоративных мероприятий? Какова роль может быть в этом Дунайской ассоциации рыбодобывающих предприятий?
Производство мелиоративных работ – это один из способов воспроизводства живых водных ресурсов, улучшения экологической ситуации. Мелиоративные работы связаны с выемкой грунта, выкосом растительности и прежде чем их производить, нужно определиться с целесообразностью, необходимо иметь четко разработанный план их проведения. Эти работы никогда не были обязательными при получении разрешительных документов. Они всегда выполнялись в счет платы за использование живых водных ресурсов. Если говорить о серьезных мерах по улучшению экологической ситуации, то здесь нужно иметь необходимую технику и средства. Если подсчитать стоимость одного вынутого куба грунта – то станет ясно, сколько это будет стоить. Даже если вся ассоциация сложит свои средства – этого не хватит даже на подготовку. А вот если на эти работы направить часть денег, которые выплачиваются в счет компенсации в связи с строительством судоходного канала, то это может существенно изменить ситуацию к лучшему. Вот в этом направлении можно и нужно работать.
Брал интервью К. Балацкий, научный сотрудник,
ихтиолог Дунайского биосферного заповедника
Ассоциация заготовителей тростника - за защиту своих законных прав
В предыдущем номере нашей газеты мы уже писали о том, с какими огромными трудностями сталкивается в нашем регионе заготовка тростника. Выстраданным и логичным шагом стало решение о создании ассоциации заготовителей тростника, открытое письмо которой мы публикуем.
ОТКРЫТОЕ ПИСЬМО
16 февраля 2006 г. г. Вилково
Мы первые в Украине сумели наладить в Дунай-Днестровском регионе масштабную заготовку и экспорт тростника, которым граждане Нидерландов и Германии покрывают крыши своих домов. Сегодня украинский тростник занял более 10% рынка Европы и стал одним из немногих товаров, которые экспортируются Украиной в эти развитые страны. Этим видом деятельности занимаются тысячи людей в регионе с чрезвычайно высоким уровнем безработицы. Заготовка тростника стала очень важным не только социально-экономическим, но и экологическим фактором. С тростником из плавневых участков изымается значительное количество отмершей органики, что улучшает проточность плавней, их общее экологическое состояние и т. д. Ранее же тростник просто выжигали или он сгнивал в плавнях.
Нами предприняты успешные попытки освоения огромных ресурсов тростника и на другие цели, в частности, для производства брикетов для отопления. Значение использования тростника, как ежегодно возобновляемого ресурса, именно для этой цели трудно переоценить в сложившихся политико-экономических реалиях нашего времени, особенно в нашем регионе, где отсутствуют газ, лес, отдалена железная дорога и т.д.
Однако на всех этапах нашей деятельности мы сталкиваемся с чиновниками разного ранга, которые не только не способствуют развитию этого вида деятельности, а, наоборот, скорее блокируют его. Как в соседней Румынии, так и в других странах, где производится заготовка тростника, участки его зарослей выделяются в многолетнюю аренду. Именно при этом условии можно спокойно планировать свой бизнес, успешно решать вопросы трудоустройства людей, тщательно готовить участки к следующему сезону, вкладывая в них значительные средства, нести полную ответственность за выполнение природоохранного законодательства.
К сожалению, Килийской райгосадминистрации не удалось до конца завершить этот важный, начатый ею процесс, так как он столкнулся с определенным двоевластием и сопротивлением различных ведомств и чиновников. Значительным ущербом для нашей деятельности, бесполезной тратой драгоценного времени, упущенными возможностями и ежегодной нервозностью сопровождается получение необходимых разрешительных документов в различных структурах Минприроды Украины. Мы месяцами не получаем ответа на наши, предусмотренные законодательством заявки, а также письма. Разрешительные документы выдаются выборочно по непрозрачной схеме и за этим стоят отнюдь не природоохранные интересы. Достаточно сказать, что для преодоления искусственно создаваемых чиновниками препятствий только администрация Дунайского биосферного заповедника, на территории которого также производится заготовка тростника, за последний год больше 20 раз обращалась в различные структуры Минприроды и даже непосредственно к Президенту Украины.
Чиновники самых различных ведомств и служб, которые имеют хоть какое-то отношение к деятельности тростниковых предприятий, пытаются обложить нас различными, придуманными ими налогами, поборами и т.н. «добровольными взносами».
Вокруг заготовки тростника, цен на него, получаемой прибыли массово плодится дезинформация, создается нездоровый ажиотаж, хотя достоверную информацию о тростниковом бизнесе можно легко получить, в том числе, из различных рекламных сайтов в Интернете. Мы постоянно слышим угрозы, что будут введены различные непомерные налоги, хотя уже сейчас, особенно после возрастания затрат на закупку тростника, транспортных расходов прибыльность этой деятельности стала минимальной.
В условиях отсутствия стабильности и уверенности в завтрашнем дне наши иностранные партнеры-покупатели уже предупредили нас, что они будут вынуждены опять вернуться к сотрудничеству на многолетней основе с Венгрией, Турцией и даже с Китаем. Ведь предложения тростника в десятки, а, может быть, и сотни раз больше, чем относительно небольшой спрос на него для такого специфического потребления, как покрытие крыш.
В создавшихся условиях мы приняли сегодня решение создать свою ассоциацию заготовителей тростника для того, чтобы коллективно защищать интересы не только наших предприятий, но и тех многих тысяч людей, которые потеряют работу, если наша деятельность будет прекращена. В связи с этим мы просим и требуем:
1. Устранить все чиновничьи препоны и предоставить в долговременное пользование землю, на которой мы работаем.
2. Осуществлять своевременную, прозрачную и понятную выдачу разрешительных документов органами Минприроды Украины.
3. Обратить внимание различных органов власти на то, что в нашем регионе создалась новая уникальная, очень важная по своим позитивным социально-экономическим и экологическим последствиям отрасль, требующая всяческой поддержки.
Подписи:
Белинский И. В. - ООО «Экоресурс»; Гульченко И. И. - ЧП «Альбинос»; Дубинец О. Д. - ООО «Дом»; Жигарев В. И. - ООО «Укррид»; Жуковский А. В. - ООО «Экосервис»; Коваль И. Д. - СП ООО «Биоресурсы»; Лямов В. И. - частный предприниматель; Рыженкова Г. Н. - ЧП «Рид-1»; Сербин С. И. - ЧП «Юстас»; Сюмак А. А. - ООО «Регионпроминвест»; Шевцова Э. И. - ЧП «Эко-Нова»; Шевцов Н. Н. - частный предприниматель.
Птичий грипп бродит по Европе
...
